Роз'яснення щодо окремих норм права

30.01.2019 р. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 р. по справі № 910/4518/16, провадження № 12 -301 гс 18 виклала висновок щодо застосування норм права, а саме сплати судового збору при зверненні до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні:
«Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях» (пункт 58 постанови від 30.01.2019 р.).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, при зверненні до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у порядку наказного та позовного провадження) слід сплачувати судовий збір, визначений у статті 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн. та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Нагадуємо, що відповідно до ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.