Угоди у кримінальному провадженні

Угоди у кримінальному провадженні

З прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу стало можливим укладання угод в кримінальному провадженні. Це можуть бути:

1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним (обвинуваченим);

2) угода між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) про визнання винуватості.

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного (обвинуваченого). Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним (обвинуваченим), захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Така угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів угода про примирення не укладається.

Враховуючи, що потерпілим може бути фізична чи юридична особа, угода про примирення може бути укладена з представником юридичної особи, у разі завдання їй майнової шкоди.

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного (обвинуваченого). Подібна угода між прокурором та підозрюваним (обвинуваченим) може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Слідчий, прокурор зобов’язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.

Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Статті 471 та 472 КПК України визначають зміст даних угод, зокрема,  в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

 В угодах про визнання винуватості також має бути  беззастережне визнання підозрюваним (обвинуваченим) своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного (обвинуваченого) на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, тощо.        

Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:

1) для підозрюваного (обвинуваченого) - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статтей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;

2) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Стаття 476  КПК України визначає настання певних наслідків невиконання  укладеної та затвердженої угоди, зокрема: у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.